Dog dreams, part 2

В продовження історії про сни, хочу додати, що тепер я періодично чую у ві сні вибухи, відразу продитаюсь стоячи біля вікна, з колотнечею в грудях, війна продовжується.

Загинуло близько 450 дітей і ще вдвічі більше, дітей поранені, деякі без кінцівок.

В попередній частині 1, я розповів про білу собаку та чорну собаку, які бачив в своєму сні.

Нагадаю, Чорна собака, звичайна, але здовора вулична собака (pooch), яку я назвав - Позитив.

Та інша Біла - хвора собака, бійцівської породи, яку я назва - Негатив.

І це не давало мені спокою, бо такі сни не забуваються, я не міг збагнути, яке тлумачення, що за повідомлення відправило мені моя підсвідомість (subconscious), (unconscious).

Себе я б охарактеризував, як депресивний, так я маю з цим проблеми давно, це не наслідок війни.

Тому спочатку, я хибно назвав Білу Собаку - негатив. Бо зовні вона виглядала, як хвора, і бійцівська з зав’язаною пащею. 

Зовнішній вигляд і поведінка Чорної Собаки, навпаки, були Позитивними. Вона була радісною і живою.

Інсайт прийшов, коли я навпаки, уявив Білу-Позитивом. Хворим, (sick, weakly)  моїм позитивом.

А Чорну-Негативом, який досить добре почувається в мені.

Без породний - Негатив і породистий, хворий - Позитив. Все стало на місця, пазли склались.

Мій світогляд, мої реакції, думки проходять через призьму Чорного негативу. Чорна собака, негатив почуває себе вільим в мені.

Для негативу їжу не портібно готувати, чи здобувати, негатив скрізь, їж де і скільки хочешь, без зусиль.

Тому і Чорна Собака така відкормлена, та почуває себе ситою, бо я її кормлю дуже якісно.

І навпаки Позитив в мені хворий, він вмирає, він зв’язаний, та ще й зв'язані щелипи, навіть, якщо і є в моєму житті позитив, я заборонив Білій собакі харчуватись.

Я заборонив собі радість, заборони мислити позитивно, в житті і так не багато радощів, так ще й я не вмію харчуватись позитивом.

Уві сні, я відв’язав білу собаку, дав їй волю, але вона не виживе, бо щелепи в неї зав’язані. Годувати потрібно її, майже пережовуючи маленькі шматочки їжі і просовувати в рот маленькими порціями.

Для мене це, означає, що в житті багато негативу, але потрібно зусилля, щоб здобути позитив, і зусилля щоб його проковтнути і він перетравився і засвоївся в організмі, даючи силу і енергію.

Потрібно вчитись їсти позитив, як анорексик (anorexia), заставляти себе спостерігати за собою, і використовувати кожну маленьку позитивну річ, щоб нагодувати свою безсилу, хвору собаку.

Кожного дня, я намагаюсь запам’ятовувати, а краще фотографувати 5 речей які мене вразили, надихнули, жити тепер і зараз. 

Я кожного вечора повинен згадати, переглядаючи фото чи свої емоції і записати їх. Вчитись бачити позитив і засвоюватийого.

Ось сонечко вийшло із за хмар, ось мить пташечка заспівала, ось красиве графіті, ось дитина посміхається.

Ви дивуєтесь, що все це елементарні речі ? Що це знає і дитина ? Я також дивуюсь, дивуюсь не розуміючи анорексиків, які не відчувають голоду, які не хочуть смачненького.

Але це хвороба, це порушення, збій гормонів, збій хімії, збій нервової системи, яке потрібно лікувати.

Для мене ще залишилась задача, як розв’язати рот собакі, що його зв’язує, щоб собака їла сама.

По Фрейду, в усьому винна мати, але я ще не вирішив так.

Я розумію, що біла собака, має велику силу, бо вона бійцівська, в неї характер бійця.

Що я стримую ? Я боюсь нестримної сили собаки ? Чи це хтось інший боїться моєї сили, мама, соціум, держава ?

Годувати собаку насильно, руками, пережовуючи їй їжу, це як милиці, для підтримки, щоб не впасти, бігти ти не можеш з ними. 

З цим питанням я звернувся до психоаналітика, але за одну сесію ми не розкрили цю таємницю, русло нашої сесії пішло по іншим інсайтам, які я опишу в третій частині розповіді.

Тому продовжуйте слідкувати, дякую тим хто вже мене підтримує писати далі.