Вічність
Я бачив в відображенні дзеркал,
Як промайнув раптово крізь густий туман
Примарний відблиск вічності.
Як спалах світла,
Від якого навіть янголи б осліпли.
Неначе зорі усі разом зайнялись.
Так притяжіння благодаті пронизало,
При падінні стрімко вниз.
Воно палало, як маленьке сонце,
Розігнавши увіковічену пітьму.
І нема кому піймати,
Чи хоч крикнути: "Ловлю!"
Та й краплини фарби сорому не впало
На правоти твою гримасу.
Вічність - це не термін часу.
Вічність - утопічний епілог.
@Борланд Ейзенхоф
2015 год